Dia de Muertos

Langston Hughes, "Harlem"

What happens to a dream deferred?

Does it dry up
Like a raisin in the sun?
Or fester like a sore –
And then run?
Does it stink like rotten meat?
Or crust and sugar over –
Like a syrupy sweet?
Maybe it just sags
Like a heavy load.
Or does it explode?
Що станеться, як мрія вмре?

Родзинкою
Засохне на осонні?
Порізом загноїться
На долоні,
Стече, як сукровиця?
Чи падлом засмердить?
Повидлом зацукриться?
Потиху-тиху
Втоне там, де грузько?
Чи репне вдрузки?
Dia de Muertos

Cécile vs НФБ

Знову переконуюся, що Теодор Фонтане – це російська класика здорової людини. Про паралель "Карєніна L’Adultera" я писала тут: https://www.facebook.com/iryna.pigovska/posts/10210858540484100
А тепер от виявила двійника і Настасьї Філіпповни Барашкової – Сесіль Сен-Арно, в дівицтві Воронеш-фон-Цаха (автор наголошує її католицько-слов’янське походження).
Як і НФБ, Сесіль – зубожіла дворяночка, яку підлітком узяв собі за коханку місцевий вельможа. Потім вона ще й переходить у спадок його ясновельможному племіннику, а після їх смерті повертається додому з посагом. Тобто – пропаща з ніжного віку, запродана в рабство, затаврована суспільством і глибоко цим травматизована, до нервових нападів.
І от їй стрічається, замість князя Мишкіна, заслужений бойовий полковник Сен-Арно. Він заручається з нею, бо вважає ні в чому не винуватою, а коли його співслуживець влаштовує істерику про ганьбу для полка, без зайвих слів ліквідує того на дуелі. Далі полишає службу і мандрує з молодою дружиною по європейських курортах, лікуючи їй нерви. Великого щастя вони не зазнали, але Сесіль вдячна чоловікові і глибоко його поважає.
Як і НФБ, вона femme fatale, їй хочеться поклоніння і пристрастей. Полковник ставиться до того з розумінням. І от один підчеплений на курорті палкий шанувальник (сильно джентрифікований Рогожин), раптово дізнавшись про передісторію Сесіль, неделікатно міняє тон з платонічного на пікаперський, та ще й демонструє ревнощі до третіх осіб. І пруський «Мишкін» знов-таки без зайвих слів пристрілює його на дуелі, суто за неделікатність.
Сесіль не витримує вини вже за другий труп і накладає на себе руки. Завіса.

Принципова різниця між цими сюжетами – в розумінні жіночої чистоти. У Достоєвського практично всі розуміють її фізіологічно, по-варварськи. Раз збезчещена там – навіки паплюга, навіки каліка; альтернативну думку має тільки несьогосвітній Мишкін, сам соціальний каліка, якого не поважає навіть НФБ. Натомість у Фонтане підкреслено повносправний мужній полковник серйозно вважає свою дружину чистою і ефективно захищає її честь від найменших нападок. Так само переконана у своєму праві на гідність і Сесіль, хоч і дозволяє собі флірт і платонічні взаємини на стороні. Ось як вона вичитує свого упадальника:
«Ви ревнуєте не з ревнощів; ревнощі – то приємна люб’язність; ви ж ревнуєте зі зверхності і морального святенництва. […] Одного прекрасного дня ви почули історію бідолашної фройляйн фон Цаха, і не годні її забути.
Ще напівдитиною мене висмикнули у великий світ, і поки це тривало, я тішилася його радощами, піддавалася його безумствам і заблудам. Але тепер, тепер я повернулася; не скажу: в нужденне становище – цього б я не витримала – але до спокою, миру й ідилії, а ще, дозволю собі сказати – до невинності. Авжеж, мені випала немала вина. Та якщо я навіть після такого життєвого шляху лишаюся марнославна й небайдужа до упадань, що живлять моє марнославство, то все ж, друже, я ставлю цим упаданням чітку межу.

[…] Коли того невитравного з пам’яті дня я потайки, жахаючись, пробралася в дім, де лежав застрелений Дзялінський, і погляд його мертвих очей наче сказав мені: «Це ти винна» – тоді я склала в душі своїй присягу – ви знаєте, яку. І якщо я загрузла в марнославстві, нині й повіки, то все ж завдячую євангельському вченню одним – почуттям обов’язку. А де є почуття обов’язку, там є й сила його сповнити.»

І, нарешті, грандіозна різниця між НФБ і Сесіль – у причинах їх самогубства. НФБ мститься всім за те, що її безвинно погубили, тому й самовбивча втеча з Рогожиним. Сесіль не витримує своєї, хай непрямої, вини за дві смерті – тобто думає не про себе, а про інших. Між іншим, у передсмертному листі вона згадує добрим словом не тільки свого чоловіка, але й князів, яким була в юності забавкою – за дружбу, прихильність і опіку. («Ах, кабы добра! Всё было бы спасено!» – казав Мишкін про НФБ).

Взагалі гідне подиву погідне, вдячне і просте ставлення персонажів Фонтане до життя – можна б сказати, християнське. Навіть і малосимпатичний ліквідований упадальник висловлюється так:

«Some days must be dark and dreary» не знаю, в Теннісона це було чи Лонгфелло; і якщо вже котрісь дні мають бути темні та сумні, то чому б не цей? Врешті, маю вогонь у печі і кухоль кави, вони виправлять становище».
Dia de Muertos

Богадільня для Клотільди

У Маннових “Будденбоках” є цікава деталь, яку людина з радянським бекграундом майже неминуче витлумачить хибно. Йдеться про прийняття Клотільди, вихованки і бідної родички Будденброків, до загадкового “Johanniskloster”. Ось цей уривок у перекладі Євгена Поповича:
“Того вечора Клотільда безперечно була найщасливіша з усіх. Вітання й жарти сипалися на неї з усіх боків, і вона приймала їх з усмішкою, що осявала її сіре обличчя. Голос її зривався з радісного зворушення. Її прийнято в дім для вбогих дівчат при монастирі святого Йоганна. Сенатор тихенько домовився про це в раді монастиря, хоч деякі панове й натякали позаочі на сімейщину. Тепер у кімнаті з краєвидами говорили про той достойний заклад, утворений на зразок аристократичних благодійних домів при жіночих монастирях у Мекленбурзі, Доббертіні та Рібніці, де на старість доживали вбогі дівчата з заслужених місцевих родин. Бідолашній Клотільді призначено невеличку, зате певну пенсію, що з роками зростатиме, а на старість, коли вона перейде до привілейованої групи, їй забезпечене затишне, чисте помешкання в самому монастирі…”
Усе начебто гладко. Але...
Collapse )
Dia de Muertos

химерії

Всі, певно, знають, що середньовіччя практично не вміло перевдягати своїх моделей в костюм іншої епохи. А теми були не тільки біблійні, євангельські чи агіографічні, але й античні, міфологічні. І я це знала, але уявляла дуже приблизно. Поки не натрапила на ілюстрації до твору Христини Пізанської "Послання богині Отеї, яке вона вручила Гектору Троянському, коли той був у п’ятнадцятирічному віці" (якраз так: quant il estoit en l'aage de quinze ans).
Сам текст Христини, яка, між іншим, дуже успішно заробляла собі і дітям на життя письменництвом, досить цікавий. Кожен розділ починається коротким віршем, що підсумовує якусь міфологічну тему (переважно з "Метаморфоз"). Далі йде моральне тлумачення з повчальним висловом грецького філософа (Піфагор, Сократ, Платон, Арістотель - усе як у людей). Нарешті, алегоричне тлумачення з цитатою зі Святого Письма. Втім, вважається, це далеко не найкращий її твір.
Ілюстрації, м’яко кажучи, не найліпшого смаку. Але просто валять з ніг.
Підпишу тільки ті, котрі без тексту не розпізнати. Решту цікавіше вгадувати самому.

Кассандра подає приклад скромності і побожності:



Купідон збуджує в юнакові бон кураж:Collapse )
Dia de Muertos

I feel stunning! and entrancing!

Колись давно трапилося мені награмзуляти статтю про переклади Пітера Пена (в порядку вендети за старих майстрів).
Маленька вона і плохенька, але аспіранти червоного корпусу нею не гребують для серйозних наукових розвідок!
Правда, без цитування і в англійському перекладі:

Моє Аспірантське
Зауважте: зображена картина складна, але засоби вираження прості й невимушені. Так само елегантно це може звучати й українською, у Митрофанова:“Венді вважала, що здобути той поцілунок міг би хіба Наполеон, та я уявляю собі, як би він марно пробував, а тоді ні з чим подався б геть, спересердя грюкнувши дверима”. Depicted picture is complicated, but expressing means are simple and unconstrained. Ukrainian text may sound as elegant as the original: “Венді вважала, що здобути той поцілунок міг би хіба Наполеон, та я уявляю собі, як би він марно пробував, а тоді ні з чим подався б геть, спересердя грюкнувши дверима”
Тим часом у пані Трохим спостерігаємо епізод розірваної мови, ускладненої дужками й аж трьома знаками тире. Прочитати таку химороду складно, а вже як зрозуміти це з голосу, просто не уявляю: Венді вважала, що, наприклад, Наполеон міг би претендувати на ці скарби (але я уявляю собі цю картинуяк імператор робить спробубезуспішно! — вибухає гнівом і йде, грюкнувши дверима ...” At the same time we observe totally different situation in translation of Natalya Trohym: “Венді вважала, що, наприклад, Наполеон міг би претендувати на ці скарби (але я уявляю собі цю картину – як імператор робить спробу – безуспішно! – вибухає гнівом і йде, грюкнувши дверима …[5, 5]” The cue is torn asunder, complicated by the brackets and three dash punctuation marks, it appears to be difficult for reading aloud and consequently it is difficult for understanding

Знаю, що дріб'язково.
Але, але!
Dia de Muertos

(no subject)


Отже, "Гетсбі".
Висновок неоригінальний - Ді Капріо великий актор.
Сцени першої зустрічі з Дейзі і в готелі ("Мене ти також любила?", "Я втратив самоконтроль") - зіграні просто безподобно. Це варто побачити. Дивно, що Лурман не включив сцену з дитиною Дейзі - звісно, складно зіграти, як Гетсбі переживає факт її реального існування, але Ді Капріо впорався б, точно.
От іще, кажуть, дарма в сцені перед пострілом Дейзі телефонує. Дешевий ефект, мовляв, і не по книжці. Воно, може, й грубувато, але й ближче до життєвих реалій. IRL жінка не поставила б крапку так легко. Жінка подзвонила б, особливо та, яку грає Малліген.
До речі, про неї. Не вірте постерам і трейлеру, у фільмі вона дуже органічна. Все-таки і Ді Капріо не сліпучий красень, вона якраз вписалася. Квіточка така, між магнолією і білим дзвіночком)
Dia de Muertos

(no subject)

З подачі пана Негребецького заміряла собі політичну температуру, з інтересом.
Результат - космополітичний соціал-демократ, найбільше виражений секуляризм і анархізм.
Загалом передбачувано...

http://www.politicaltest.net/test
Dia de Muertos

тестик

logo

Викторина

Танах или Новый Завет?

Мой результат: 15 правильных ответов из 15.

Вы уникум! Мы не очень рассчитывали повстречаться с таким, как вы.
Но всё же соблюдайте осторожность. Ведь, как гласит древняя премудрость, «кто всю Библию прочтет – тот с ума сойдет».

(пройти эту викторину)

Dia de Muertos

Карєніна рулез

Осьо ж, значиться, і мій звіт глядацьких вражень.
Кастінг робили, мабуть, навколо Кіри Найтлі, і зробили дуже логічно.
Оскільки її взяли на роль жіночої краси в зеніті, Доллі (зів'яла мамашка) і Кітті (неоковирний підліток) піддалися повній інверсії. За Толстим Доллі була виснажена і кощава, а Кітті - гостроплеча і вугласта. У фільмі обидві повнуваті, що ясно і зрозуміло говорить аудиторії те що й треба: вони не рівня Анні.
Вронський вийшов досить штивний і зовсім не такий розчухраний пудель, як на промо-фотках. На вигляд молодший від Анни, максимум ровесник. Залік.
Карєнін куди вродливіший, ніж за текестом. Але це, по-моєму, необхідно, щоб аудиторія прониклася до нього симпатією.
Лєвін незаслужено дістав замість гидкої правдовчительної рожі миле личко ірландського хлопчини, який зворушливо поглядає добрими очками і зачісує русяве волоссячко за вушка. Лапуся!
Щодо відтворення реалій - це напівфантазія-напівпародія, загалом непоганого смаку. Особливо класно вийшла хореографія канцеляристів! Трохи, звичайно, попахує клоунадою і несвіжим душком пізньорадянських мюзиклів з обов'язковим Міроновим і танцями монастирських вихованок у міні-спідничках. Але тільки трохи.
У фільмі ніхто не співає, і це плюс.
Загалом рекомендую
Dia de Muertos

опитування

як голодранка з безкоштовним обліковим записом, проводжу опитування в коментах.
Будь ласка, вкажіть, чи відчуваєте ви у формах з із жіночими суфіксами (інтелектуалка, студентка, викладачка, спеціалістка) конотації нижчоранговості, вторинності, несправжньості, упослідження?
також укажіть свою стать!
Дякую.